Твое ОСМД
твоє
осбб
Модернізація
багатоповерхівок

Новини

Євроремонт фундаменту: уроки реформ ЖКГ у країнах ЄС

Добавлено 2017.05.12

Україна вступила у вирішальний етап зміни ставлення до споживання енергії: здається, вже всі розуміють необхідність модернізації заради економії. Тепер треба забезпечити можливість такої модернізації.

На щастя, не ми перші. Наші сусіди з країн колишнього соцтабору вже пройшли всі етапи модернізації, і їхній багатоквартирний сектор житлових будинків став енергоефективним. Про що свідчить досвід наших західних сусідів-реформаторів?

Перш за все, необхідна законодавча база. І, паралельно, швидке формування вільного ринку послуг в секторі управління багатоквартирними будинками. У вирішенні цих завдань і полягає завдання держави – все інше повинні зробити власники будинків і управителі.

Чи нам, українцям, є чим похвалитися? Успіхи йдуть поруч з поразками.

Закон про Фонд енергоефективності – основа основ у цьому питанні – проголосований Радою в першому читанні. В українських умовах – це неабияка перемога. Досить згадати, як взагалі важко проходять українські реформи, причому не тільки в сфері енергозбереження.

Що ж дасть нам Фонд енергоефективності? Навіщо він потрібен Україні?

Створення такої інституції дозволяє, насамперед, бути незалежними в питаннях фінансування програм зі збільшення енергоефективності багатоквартирних будинків. Проблемою нинішньої системи “теплих кредитів” є орієнтація на бюджетне фінансування. Тільки-но гроші, виділені у державному бюджеті, закінчуються, програма заморожується до наступного року.

А якщо в держбюджеті на наступний рік ця стаття буде виключена? Або, як неодноразово бувало у нас, держбюджет не буде прийнято вчасно, і ми продовжимо жити за торішнім?

Фонд енергоефективності, з його автономним бюджетом, дозволить вирішити цю проблему.

А крім того, він дозволить залучити гроші закордонних донорів. У тому числі і кошти ЄС та Німеччини. “Створення Фонду енергоефективності дозволить залучити не тільки гроші з бюджету, але й міжнародну допомогу. Європейський Союз підтвердив, що готовий виділити 100 млн євро для наповнення цього фонду. Фонд енергоефективності створить можливості для прозорого управління та створення інструментів”, – заявив у Раді віце-прем’єр Геннадій Зубко.

Таким чином, ми зможемо модернізувати свої будинки за рахунок коштів не тільки української держави, а й наших західних партнерів. Зараз ми знаємо про 100 млн євро – саме стільки готовий надати ЄС для наповнення Фонду.

Крім того, після реформування системи субсидій можна буде відстежувати реальну економію державних бюджетних коштів як результат модернізації – і поповнювати цими, вже українськими, грошима Фонд.

Це дуже добре. А де ж проблеми? Ми всі знаємо, де.

Український досвід показує, що система володіє феноменальною здатністю “обнуляти” позитивний ефект вже ухвалених реформаторських законів. Система чинить відчайдушний опір змінам, а отже, було би вкрай легковажно очікувати, що завдяки одному лише схваленню рамкового закону ми отримаємо європейську систему і потік грошей з ЄС.

Швидше навпаки, без додаткової роботи Фонд енергоефективності існуватиме лише на папері. Як це неодноразово траплялося в Україні.

І тут є сенс звернутися до досвіду наших західних сусідів. Показовим тут є приклад країн Східної Європи.

З одного боку, всі ці країни провели реформи у сфері енергозбереження ще в 90-х роках минулого століття. І ключовою складовою цих реформ було створення Фонду енергоефективності.

Однак загальний результат цих реформ був різний. Частина країн, насамперед Польща, були більш успішними, частина (Литва, Болгарія) – менш. Повторюся, Фонд енергоефективності був створений у кожній із цих країн. А відтак – варто шукати “диявола в деталях”.

Різниця в результатах зумовлена різним ступенем готовності країни до реформ, насамперед на законодавчому рівні. Для успіху реформ треба, як я вже зазначала, створити відповідального власника і ринок послуг. Так от, в тих країнах, де реформи “не пішли”, якраз і не створили власника. Там, де не вийшло, немає нормальних кондомініумів, там не існує чітких правил ухвалення колективних рішень, немає відповідальності в разі прострочення платежів за надані послуги. І навпаки, ті країни, де потурбувалися про вільний ринок, тепер святкують успіх і готові допомагати нам “словом і ділом”.

Подивіться, що відбувається в Литві – країні, що, як і Україна, тривалий час провела в Радянському Союзі і має багато в чому схожу ситуацію в багатоквартирному секторі. Так, Литва – член Євросоюзу, інвестиції в енергоефективність могли б бути значними, але…

В рамках моделі реновації, яка реалізується у Литві з початку 2013 року, інвестиційні проекти з підвищення енергетичної ефективності розробляються за ініціативою муніципалітету. Вишукує кошти та організовує роботи призначений адміністратор програми від муніципалітету, а не власники житла.

Іншими словами, питання модернізації свого житла вирішує не кінцевий споживач, а міські чиновники. Немає нічого дивного, що в Литві проекти здійснюються повільно (856 за перші три роки роботи фонду, при тому, що в Україні аналогічна цифра була досягнута менше ніж за два роки і без створення фонду, просто за програмою “теплих кредитів”), а ефект від них – невисокий.

Тому що тільки нормальні ринкові відносини забезпечують стабільний розвиток.

Загальними рисами успішної модернізації в країнах Східної Європи є:

  • ринкові ціни на енергію – тобто відсутність необгрунтованих дотацій населенню від держави;
  • ефективні правові засади власності у багатоквартирному будинку, тобто створення колективних власників;
  • система, яка стимулює ухвалення рішень про проведення енергоефективних заходів самими власниками, а не містом або державою;
  • рівень компенсації населенню витрат на енергоефективність рідко перевищує 50%.

Саме так і працює ринок. І чим цей ринок краще розвинений, тим кращі успіхи ці країни показують і в енергозбереженні. Встановлення природного балансу попит-пропозиція стимулює всіх учасників розвивати ринок, а не гальмувати його розвиток.

І навпаки – де цей ринок монополізований, там і успіхи енергомодернізації скромніші. Навіть незважаючи на європейські кошти.

Але для забезпечення успішної роботи ринку потрібна, повторюю, законодавча база. І це – урок для України. Замало ухвалити рамковий закон (хоча це й необхідно!) – треба створити відповідне конкурентне середовище.

А щоб створити це середовище, потрібно прийняти (і потім – запровадити) цілий пакет законопроектів. Якщо коротко, то необхідні зміни мають виглядати так:

закони

 

Зараз хоча б щось зрозуміло тільки щодо одного з цих п’яти законів – закон №417-VIII “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” ухвалено, але навіть щодо нього ще не прийнято всіх необхідних підзаконних актів.

Короткий зміст решти нововведень такий:

  • Закон про Фонд енергоефективності, на підставі якого Фонд і працюватиме.
  • Закон “Про житлово-комунальні послуги” покликаний налагодити нормальні ринкові відносини між споживачем та організаціями, які надають ці послуги. Саме в цьому законі визначаються і моделі взаємодії, і участь у процесі керуючих компаній і порядок розірвання договірних відносин, права і обов’язки сторін, порядок обліку наданих послуг.
  • Закон “Про енергоефективність будівель” передбачає запровадження сертифікації енергоефективності будівель. Саме цей закон створює правові засади для діяльності енергоаудиторів.
  • Закон “Про комерційний облік комунальних послуг” визначає порядок обліку послуг і варіанти організації розподілу обсягів теплової енергії і води, що дозволить, зокрема, вводити відповідні коефіцієнти для кутових квартир, квартир, розташованих на верхніх і нижніх поверхах, тощо.

Лише в разі повноцінного запуску повного пакету законопроектів можна розраховувати на загальний успіх. А провал будь-якої з ключових ініціатив загрожує “обнулити” успіх усіх змін.

Це непростий шлях. Однак, якщо нам вдасться його пройти, тоді енергозбереження стане для України “історією успіху”. Як у Польщі, Угорщині, Словаччині та Чехії.

Головне – пам’ятати, що реформи потребують постійного руху. І ухвалення одного, навіть дуже хорошого закону, ще не гарантує успіху.

А от провал реформи енергозбереження відкине нас назад, до жахливого ЖКГ з його монополізмом, безвідповідальністю і до того ж – високими тарифами.

Досвід країн Східної Європи свідчить, що цей розумний шлях цілком нам під силу. Головне – не зупинятися.

Автор:

sonia5 (3)

Софія Лінн, керівник проекту IFC (група Світового банку)
“Енергоефективність у житловому секторі в Україні”

Вперше опубліковано у Європейській Правді

Дякуємо, ваша заява була вiдправлена!